Проблема дівчаток- відмінниць в тому, що вони не вміють опиратись на себе.

Про дівчаток-відмінниць: погляд психолога.

Є над чим замислитися сучасним і майбутнім батькам: Дочка знову понаутримувала п'ятірок і закінчує триместр відмінницею, і їй це подобається, а мені зовсім ні.

Вона про це знає.«А що ти скажеш, якщо я закінчу школу з медаллю?» – під'юджує вона. Сподіваюся, що не закінчиш.«А як же тато? Він же медаліст! А чому мені не можна?»

Дівчатка відмінниці

Більшість моїх клієнтів – жінки. З депресіями, панічними атаками, безсонням. У них у всіх одна метапроблема – невміння опиратися на себе, довіряти собі, відчувати себе живою і адаптивною. Ще майже у всіх червоні дипломи.

Є дівчатка, які від народження занадто емпатичні і занадто нейротичні. Вони шкодують муху, що залетіла і безногу ляльку, тягнуть з вулиці кошенят, рано запитують про смерть. У них занадто багато тривоги, і єдине, що може їх стабілізувати – це спокійні, задоволені дорослі. Коли дорослі нестабільні, світ цих дівчаток падає у прірву.

 Підписуйтесь на нашу спільноту у facebook.

Вони миротворці, медіатори, буфери. Раз мама радіє п'ятіркам – вони будуть отримувати п'ятірки. В силу високого інтелекту сензитивним маляткам вчитися легко і тому не особливо цікаво. Оцінки «відмінно» позбавлені для них персональної цінності: вони не ставили собі високих цілей на кшталт «навчитися ділити стовпчиком» або «освоїти десяткові дроби», це не їх виклик. Але похвала за старанність приємна і допомагає впоратися з внутрішнім розбратом за допомогою мами. Мама задоволена? Отже, можна жити далі.

Так крок за кроком дівчатка підсідають на гачок зовнішніх оцінок. Їм би знайти щось своє – те, що підтримає, захопить і дозволить пережити смак особистої перемоги, але на жаль. Після школи за розкладом фортепіано, яке теж дуже радує батьків.

Потім, через двадцять з гаком років в кабінеті психотерапевта вони будуть нарікати на порожнечу й німоту глибоко всередині – я себе не чую, не розумію, що мене гріє, я не відчуваю інтересу до життя.А як інакше, якщо ти чверть століття живеш чужими радощами?

«Тато закінчив школу з медаллю тому, що в нього унікальна голова» – пояснюю я Лізі. Якщо ти вловлюєш інформацію вп'ятеро швидше, ніж в середньому по лікарні, то медаль кишеню не відтягне. Якщо ні – не варто і намагатися.

Років до п'ятнадцяти добре б мати свою систему цінностей, що визначає, куди інвестувати в першу чергу, а куди за залишковим принципом. Я сподіваюся, що скоро у моєї дочки знайдуться більш цікаві плани, ніж п'ятірки.

Вроджена чутливість грає проти. «Що за дурницями ти зараз займаєшся?» – все, ніякої нісенітниці, миттєва відмова від себе заради спокою в будинку. Хоча ця сама дурниця могла б підказати вектор розвитку власної душі, а не звички відчувати за інших.

Дурниця – це те, що потім, через багато років, буде повернуто себе як великий подарунок. Просто лежати і мріяти. Танцювати. Битися. Вірити своєму тілу. Вірити в свою силу. Дівчатка-відмінниці тут тягнуть максимум на трійку.

Отже, самі по собі п'ятірки і грамоти для психічного здоров'я не небезпечні, особливо зрідка і для хлопчиків. Але якщо вони стають способом комунікації зі світом через відсутність інших способів заявити про себе і якщо вони йдуть на шкоду по-справжньому творчим заняттям (а творчо те, що допомагає адаптуватися у світі, а не створює видимість адаптації), тут батькам добре б долучитися і допомогти своїм чудовим дочкам заощадити на психотерапевті.

Що робити з такими дівчатками? Ох, багато що:

- Навчити регулювати свої емоції самостійно, без допомоги близьких (свої для цього теж потрібно вміти регулювати).

- Орієнтувати не на чужу оцінку, а на свою. Впоралася чи ні? Вийшло краще, ніж учора? Чи змогла домогтися того, чого хотіла?

- Ніколи не використовувати в якості домашнього терапевта, не навантажувати своїми надіями і побоюваннями.

- Додати в сімейний уклад веселого роздовбайства.

- Подбати, щоб дитина отримувала достатньо фізичного навантаження.Не обговорювати без особливої потреби шкільну успішність і якість виконання уроків.

- Разом мріяти.

- Знизити контроль.

- Підтримувати будь-які починання – навіть самі, на ваш погляд, дурні. «Спробуй» замість «так, але...»

- Ділитися своїм досвідом набуття себе.

- Не гарчати, як собака з будки, на прояв незгоди.

- Поважати смаки, які не збігаються з вашими дитячими.

- Не залякувати майбутнім.

- Жити своїм життям. 

Автор: Оксана Фадєєва 

Читайте також: Не треба жити з мудаками.

Читайте також: 9 способів зберегти жіночу енергію.